?

Log in

No account? Create an account
 

На крилах Вітрила

About Останні записи

Дива старого Вільнюса. Передмова. 14 липень 2014 @ 16:51
Я не знала з чого почати свою розповідь про дива старого Вільнюса.
Але минулого тижня сталось дещо, що цілком зійде за передмову :)

Приїхали до мене в гості родичка та її подруга. Стою я в напівсонному стані зранку на кухні, сніданок готую, а гості інспектують вміст книжкової шафи. Помітила Аня невідому річ Фрая, перепитала що то за "Перша лінія", я одразу відкрила міфоложку про Ікара та його сина, попросила зачитати вголос, а сама повернулась до пательні й думаю собі: "От коли я їхала в Вільнюс, десь в куточку серця мала сподівання привети звідти дві нові книжки Фрая, а до того ж мала намір придивлятись пильно до мешканців міста - ан зустріну... Тому й відвідувачів КофеІнів розглядала швидко й пильно, але... А що б я їй сказала якщо зустріла б? Нащо взагалі було про те мріяти?".. Одразу ж на запит "небанального та нефанатського питання" в голові виникла пропозиція "певно найбільше хотілось би спитати її, як вона сама дійшла до того світу... точніше тих світів, про які пише... коли вона сама з ними познайомилась, як взагалі таке сталось".  І задоволено хмикнула. Таке підійде. ну й що, що за добу згадала ту тему розмови, про яку думала коли була в Литві.

Аня закінчила читати міфоложку (з вельми прогнозованою реакцією на закінчення), я їй відкрила міфоложку про мед а сама пішла згрібати по куточкам ще книги (бо в шафі представлена навіть менша частина тих книг, що маю). Наштовхнулась на другу частину набору "Другу лінію" того ж Макса Фрая і зловила себе на думці, що дивно - першу я читала кілька разів, а до другої жодного разу не доходила. Відкрила на оповіданні "Дом и поезия", якось так.. і завмерла. На п`яти сторінках чітко, ясно й дуже мальовничо була викладена відповідь на моє питання: написано про початок подорожі самої авторки, про те, що остаточно змінило її на людину, що рано чи пізно винирне з зеленої води й побачить місто, що відображалось в ній... Певно недарма все-таки найбільш улюблена з роповідей про Ехо була "Зелені води Ішми". Підозрюю, в ній відчувався дзвін реальності.

З подякою мірозданію та авторці за настільки оперативну відповідь, обернулась й побачила за собою шлейф див, що певно причепився до мене у Вільнюсі й так і тягнувся за мною весь зворотній шлях. Ще раз подумки подякувала, цього разу лише Світлані Мартинчик за те, що стимулювала мене повірити у Вільнюс і загорітись мрією туди потрапити й віднайти його казки та інші дива. 

06 травень 2014 @ 11:00
дивне ставлення до дня перемоги... я вже кілька років сподіваюсь що не буде гучних парадів. що не буде дивних вечірніх оупенейрів зовсім не орієнтованих на тих хто поклав усі сили за те у що вірив й за свою землю. І я зараз не конкретизую сторони, люди тоді робили дуже самозречені вчинки за те, у що вірили всім серцем, й вони заслуговують на подяку й пошану. Але вони а не тусовка їх правнуків для якої паради атавізми а святковість для перемоги зводиться до чергових шашликів, пострибать на оупенейрах і покласти квітку до кам`яної брили не замислюючись навіть про зміст того ритуалу.
Вибачте що трохи утрую, просто з святами зі старої ери часто трапляється так, що забувається первинний зміст свята. І коли святкування перетворюється на фарс, замислюєшся - а скільки в той фарс вкладено грошей, а чи не правильніше було б висловити подяку цим літнім героям й свідкам минулої війни не роздуванням парадів (які як показав цей рік анікраплі не відображають реальний стан українських військ) й іншими дивними штуками, а матеріальною допомогою цим людям...
Цього ж року навряд вийде проводити щось таке, а бюджетні витрати мали б бути розписані на початку року.. чому їх не пустити на поліпшення життєвих умов ветеранів? чи якщо вже так не вийде то хоча б на розвиток можливостей й оснащення сучасної армії?
бо цього року у світлі останніх подій слова "день перемоги" звучать скоріше як знущання...

... 10 квітень 2014 @ 09:46
Можна я просто лишу це тут?



А Файно розстуть з кожним роком. шкода що мало де бувають. і шкода що я їх пісні в репертуар вводжу але вони там не сильно закріплюються. Бо не хочеться з нею змагатись.

19 грудень 2013 @ 22:57
Свято, шановні! Я вас вітаю! (с)
Миколайчик вийшов дивний. В ході приготувань до мандрівки якось так сталось що нарешті вирвалась на майдан і потрапила на:
- фортепіано під КМДА, яке звільнилось за 3 хвилини після того як я його знайшла. Шкода що на морозі більше трьох речей поспіль якось не заграєш, але постійно знаходиться ще хтось хто хоче пограти.
- дідуся який шикарно грає "Мелодію" Скорика на губній гармошці, а крім неї ще купу всього. Так коли з ним зійшлись в дуеті гармошка+сопілка/голос нам насильно впихнули в руки якісь гроші (занесла до СКРівської скриньки), а потім його забрали в чернігівський намет грати ще й ще й ще)
- запуск ліхтариків. не знала що то буде але до самого Майдана підійшла рівно в той час. прекрасно було. хоч й тро стрьомно - а куди вони падатимуть...
- побачила де живе Вільний Університет й як живе табір ДемАльянсу. Нарід, бережіть нерви білорусів, а ще краще дайте Сашку просто поспати в теплі й тиші, бо прикро на людину дивитись.
- обмін цукерками з охоронцями майдану

до будинку Архітектора вже не доповзла, соррі. Думаю от завтра зазирнути, на час взяти гітарку й порулити до намету Чернігова - я їм обіцяла що прийду коли знайду гітарку...

Я єсть народ... 12 грудень 2013 @ 01:13
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Бандитська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
(с)Тичина (з невеличкою правкою)
Просто нема слів, сама гордість... За всіх хто вчора прийшов на сигнал тривоги хоча логічно атаку не можна було пояснити. За всіх, хто прокинувся від наших дзвінків о першій, вдягнувся й побіг ловити попутки до Майдану. За тих, хто допомагав чим міг з мереж, створював групи по розвозу людей з різних точок міста. За те, що з нещасної пари тисяч захисників (о Господи, а за цих людей особлива гордість) за нещасні пару годин мітингувальників стало 15 000, а ближче до ранку коли остаточно налагодилась система розвозки й таксисти взялись підвозити безкоштовно взагалі... Гордсть за тих чоловіків, що підірвались на захист, й за їх родини - жінок, дітей, сестер, що не менш мужньо витримували всі повідомлення про атаки, й намагались чимось допомагати з дому.

Я пишаюсь своєю країною - тобто тими людьми, які її формують)
І звісно пишаюсь нашою могилянкою й типовими могилянцями - студентами, викладачами, випускниками. Бо бачила скільки їх було в тому натовпі захисників... і скільки доїхали зрання відновлювати барикади й роботу господарчого сектору Майдану.

А пост який я перепощую дійсно найкраще ілюструє вірш в епіграфі. Зруйнували барикади - нічо, дякуємо за конструктивну критику, ща зробимо нове з урахуванням попередніх промахів. :) І де заховані ті невичерпні джерела оптимізму в нашого люду?..) Нє, в мене є робоча гіпотеза, звісно, але не для відкритого запису :)))

Originally posted by columbus2 at На #евромайдане баррикада нового типа, или шедевр народной научно-технической мысли:)

Это она пока еще не достроена. И таких будет много:)



Господь послал митингующим сегодня снег в достаточном количестве.


Читати більшеCollapse )

Таким образом, сооружен монолит фактическим весом 200 тонн или более. Более того, это даже не лед, поскольку он армирован капроном мешков. Это по механическим свойствам завтра утром будет железобетон.

Намертво примороженный к дорожному покрытию... Понятно, что никакому беркуту и никакой технике из наличесвующей в Киеве, это не убрать в принципе. Разбрать назад тоже нельзя. Это прийдется пилить фрезами для бетона/асфальта, причем пилить долго. Легче весны дождаться. Внешний склон путем поливания водой делатся гладким и скользким, высота от 4 метров, сверху забор и колючка - "разгонятелям" пламенный привет.

Ну и отдельный привет автомобилистам - даже если митинг окончится, и все успокоится, разобрать сие народное творение будет нереально - взрывать динамитом в центре города???? Хе-хе :) Они, конечно, сами растают. Судя по информации ГМЦ - в конце марта. :) Так что про автодвижение по Крещатику и прочим ближайшим улицам забываем надолго. Ну и велика вероятность, что за выходные такое построят по всему центру. В общем, строить легко и приятно, разобрать невозможно. "Титушки" заипутся :) Не говоря уже про "Беркут" с болгарками:) Пилите, Шура :)

Предлагаю в выходные разработать стандартный проект баррикады сечением 22 метра квадратных, высотой 5,50, шириной 20 метров (от фасада до фасада) номинальной массой 500 тонн :-) И настроить их побольше во всем правительственном квартале.

Арматуру тоже приспособили:)



Вид сверху... Главное, не забывать всю ночь поливать водой. Можно шланг с октябрьского дворца протянуть:)



Киоски удачно инкорпорируются в такие баррикады:)



А еще лучше вот так:)



Кстати, мне страшно за Киселёва. Он же завтра умрет от разрыва сердца, описывая эти фото:)

P.S. Похоже, чуть ли не #евромайдан единственное место в Киеве, где качественно снег убрали:)


сила крові... 30 листопад 2013 @ 10:56

він подзвонив о 4:30 ночі. не мені, сусідці. казав що "майдан розігнали, беркут, [він] врятувався. поширте."
з того часу не сплю - як запостила спросоня цитоване, як миттєво пропав сон, як шукала по крихтам новини про друзів й знайомих й просто людей які наважились там бути цієї кривавої ночі. розбудила одного з тих, хто в нас вписався на час майдану, моніторити вдвох легше. наші знайшлись, його - були поза зоною.
це були найстрашніші три години в моєму житті. пробивали ниточки, адреси сізо та райвідділків, шукали очевидців, видивлялись відео в пошуках облич. Вже близько відкриття метро "його" друзі з`явились на зв`язку, поїхав забирати, в той час я виловила медсестру яка в нас висипалась й розповіла що відбувається. Після чого вклала її назад спати "до вострєбованія", бо людина зовсім спала з обличчя, страшно дивитись.
Привели двох. Дівчинку й хлопця, разом з яким рятувалась-бігла-і як справжня львів`янка йшла на каву коли вдалось відірватись. просто аби прийти хоч трохи до тями. Дівчинку відпоїли чаєм, вимили й вклали спати, благо її врятував каремат на пузі... Хлопець ще годинку-півтори подопомагав нам слідкувати за подіями, як потім виявилось ми дуже правильно зробили що крім нагодувати ще дали йому м`ятного чаю з медом аби легше було вмовити його поспати.. Бо дівчина прокинулась за півтори години й сказала що більше спати не буде, бо ще не відійшла й як прокинулась думала що померла...

Знаходились люди. Могилянські першокурсниці відзвітувались що потрапили під роздачу але вже в гуртожитку... прокидались інші люди, жахались... Читали новини про облогу собору Беркутом... Ліпили з крупинок інфи загальну картинку й орієнтували куди варто йти - політики зрештою поїхали визволяти затриманих, в той час як на допомогу облозі Михайлівського кинулись звичайні люди.. Звідти пролунала новина що треба лікаря, будили втомлену застуджену медсестру й разом з отим хлопцем з майдану відіслали її до собору. Це небагато, але крім цього та моніторингу новин з фільтрацією, перевіркою та поширенням по друзям я нічого не могла зробити, бо на Михайлівську мене друзі не пустили - "як буде беркут, то не втечеш зі своєю лапою"...
Добре-добре. В суботу не піду, але завтра мене ніхто не зможе втримати - думала я, проводжаючи друзів на новий майдан...
Бо після тих найстрашніших годин мого життя, після того страшного раннього ранку неможливо було просто так взяти й всидіти вдома коли всі інші волали "Зека на Йолку"...

АПД: Тепер йолкину провину змили прапори, а з її невстановлених частин вийшли дуже милі й дуже міцні барикади. І знаєте, з прикрасами-прапорами й жовто-блакитним стягом замість звьоздочки вона навіть симпатичніше виглядає... А на стелі знову почали з`являтись плакати від університетів міста. Ті люди, що тоді втікали від дубинок, повернулись під стелу й сказали що будуть її оберігати як символ... Символ своєї боротьби й символ непоборності країни...
Най в них - і в нас - все вийде. І най буде з нами сила. Амінь.


Зима наближається... 14 листопад 2013 @ 17:20
Боротьба витримки й здорового глузду закінчилась на другому... чи то третьому році протистояння. Думала дочекатись поки хоч щось закінчиться, бо підсажуватись на незакінчене доволі виснажливо коли добираєшся до кінця написаного. Все, тепер я знаю на власні очі хто такі Джон Сноу, Арія Старк і компанія. ) Тільки от одного не розумію - зазвичай твори такого маштабу пишуть аби донести якісь ідеї віри в перемогу добра чи то справедливості, а тут наскільки я вже начувана за стільки книжок поки нічого подібного не світить. І взагалі все тлєн й безвихідь.
От нафіга, а? Автор тримається на вірі людей що все не може бути так фігово й рано чи пізно ж все має розв`язатись на користь тих, за кого люди вболівають. Бо так і буває, еге ж? Але щось все про що краєм ока бачила у друзів наводить на думку що тільки не у Мартіна.
Зате реалістично - скажуть фанати. Ну, подивимось. Поки як раз сяду оброблювати ногу під третю серію.)

з.ю. найбільше "зайшли" характер й очі Арії, понятне діло, й, звісно, музика. Взагалі-то будь яка головна тема з віолончеллю приречена на успіх, бо додає музиці людяності)

напіворганізаційне) 11 листопад 2013 @ 11:22
Любий помічник Діда Мороза чи Санти, якщо ти мене вже дивишся, а я така розтака ще не вилізла з під замка - запрошую в цей підзамок, за профілем-паролем звертатись або в історію спільноти, або до Верховного діда (у відповідь на лист з завданням - тоді є великі шанси що я не відкрию :) )

на загал: здається багатьом учасникам забавки skoro_novyj_rik ми з головними помічниками Верховного Діда додали позитиву в понеділковий ранок :) От тепер гра почалась :)
щось я цього року завикала порепостити анонс про що вчора тро шкодувала, бо зара вже пізно долучатись.. Але як завжди дуууже приємно вже бачити там купу френдів :) Доброї вам уважності та голосної інтуіції, дідусі!

11 жовтень 2013 @ 06:02
Випадковостей не існує. Все так, як має бути. Ми зустрічаємо тих, хто має нам зустрітись в цей момент нашого життя, ми втрачаємо тих, кому час з`явитись в світах інших людей, ми "випадково" потрапляємо у влучні моменти чужого життя, коли інший просто просить світу розради, і хтось "випадково" може з`явитися на нашому шляху якщо нам потрібно буде викарабкуватись з чогось дивного або втілювати давні мрії...
Але це не привід бути фаталістом. Це лише стимул вчитись чути себе й усвідомлювати наслідки своїх вчинків...

з.ю. надихнулось вчорашніми "збігами"... я знову чиясь добра фея, цього разу відрізняюсь умом и сообразительностью сріблястим крилом))

Нікчемні Ми :) 15 липень 2013 @ 15:22
Пересічний перехожий, якому не пощастило проходити вчора опівдні по Горького повз МегаМаркет, здивовано озирається на трійцю навіжених студентів, що активно обмінюються незрозумілими репліками:
- Уеуе.
...
-Уеуе?
...
- Уепрвавнрпрлбрбр. Брлрлрл. *і голосно буркають, показуючи один одному язика".

Весь цей дурдом супроводжується сміхом в паузах, від приступів якого періодично згинає навпіл. Ну й активним цитуванням передостанньої пісеньки Посіпак (якщо вирвати з контексту, звучить це більше ніж дивно).

Отак з боку не скажеш, що ці троє божевільних насправді магістри серйозних наук :) Зате здогадатись що таргани в їх головах зліплені зі схожого тіста й товаришують не один рік цілком можна :)

А насправді все дуже просто - їх (себто нас) підживив милий й смішний мульт "Нікчемний Я 2" :) Рекомендуємо дивитись, притому бажано в хорошій дружній компанії, аби потім мати змогу таємничо обмінюватись тізерами до найкумедніших моментів :)


З того, що можна сказати аби не поспойлерити - схоже, після попереднього фільму автори зрозуміли наскільки всім "зайшов" образ Посіпак, тому цим манюнькам в продовженні приділено сумарно десь півгодини часу) Хоча й мою улюбленицю Агнес не обділили увагою :)



з.ю. А, й український переклад як завжди рулить :) В російському найсильніших жартів нема, ми вчора намагались перевірити - з українського є піратський фрагмент, з російського - посилання на українську озвучку :)

з.з.ю. як же чудово мати своїх-своїх людисьок, з якими можна разом від душі подуріти))) hansivblog, як же кльово що ти нарешті повернувся; все-таки сеанс одночасного перегляду кіна на відстані кількох тисяч кілометрів не дає стільки позитиву, скільки обмін емоціями пліч-о-пліч)  maks_angel , просто дяка за те, що ти така є, й крім ранку й шаленого дня - за нічні посиденьки за чаєм і "травою" заодно)
Top of Page Розроблено LiveJournal.com